Соломія з нетерпінням чекала, коли тато повернеться додому. Дівчинка знала, що він боронить рідну землю від ворога, і вірила, що вони скоро зустрінуться.

Олександр з початку цього року в складі прикордонної комендатури швидкого реагування Волинського загону відправився виконувати бойові завдання на Донеччину. Там разом з побратимами протистояли російським окупантам на одному з найгарячіших напрямків. Ворог щодня намагався штурмувати позиції українських захисників, тож прикордонникам тоді доводилося нелегко.

Соломія з мамою та 2-річним братиком всіляко підтримували Олександра. Коли була можливість - спілкувалися телефоном, постійно говорили про те, як сильно його люблять та чекають. Відправляючи посилку, завжди  розфарбовували та клали всередину дитячі малюнки, аби захисник відчував тепло рідних.

«Доня дуже хвилювалась, що тато може не повернутися. У нашій родині уже є втрати в цій війні, тому для Соломії місяці розлуки були дуже тривожними», – каже дружина прикордонника Вікторія.

Нещодавно довгоочікувана зустріч відбулася. Соломія довго не відпускала тата з міцних обіймів, адже дуже сумувала і сильно його любить. Любить проводити з ним час, гратись у різні ігри, активно відпочивати. А ще каже, що її тато – найкращий, бо з татом можна все.